?

Log in

No account? Create an account

Папярэдні запіс | Наступны запіс

Kamaroŭka: pieršyja (?) Kurapaty

Kamaroŭka: pieršyja (?) Kurapaty

     Znajomstva z krajovaj historyjaj moža ažyŭlać navakolle cieniami daŭno minułaha. Asabliva memuary. Heta moža być recham daŭniaje vieličy, śviataści i słavy; heta moža być i złaviesnym vodhukam złačynstvaŭ. Historyja maje hetkuju zdolnaść asabliva, kali tyčycca dobra zmajomych (jak zdavałasia) miaścinaŭ: bo raptam, niby zirnuŭšy praz vočy papiarednikaŭ na hetaj ziamli, rečy nabyvajuć novy sens. Albo raptam -- čyjaści daŭno pralitaja kroŭ niby vystupaje ź ziamli...

...Heta možna adčuć np. u Kurapatach.  Napraciahu dziesiacihodździaŭ vypraŭlalisia tudy mienčuki  na piknik, abo ŭzimu -- na łyžy. Nu tak, byli jakijaś jaminy ŭ lesie... Dy akazałasia, što tam, u lesie, zusim nia prosta jakijaś jamy byli...

Adnak napeŭna, čytajučy ab Kurapatach (dy Parku Čeluskincaŭ, Łošycy...), šmat chto zadavaŭsia i nastupnym pytańniem: tak, „z 1937-ha pa 1941 h.” -- a tady dzie-ž raniejšyja achviary? Dzie spačyvajuć achviary čyrvonaha teroru -- dzie schavany tysiačy i tysiačy achviaraŭ ČK/OGPU?

Vaš Suziralnik daŭno chacieŭ pryciahnuć da hetaha ŭvahu -- bo hetaje pytańnie maje adkaz, i adkaz hety viadomy.

...Tolki treba zdavać sabie spravu z nastupnaha: znajści śviedkaŭ taho, što było tady ŭ Miensku chiba ahulnaviadomym siarod usich, kaho heta zakranała -- akazałasia-by jašče ciažej, čym u vypadku z Kurapatami. Bo rasstralanyja zaŭsiody maŭčać. I bo tyja, chto rasstrelvaŭ, pieravažna skončyli svaje dni ŭ Kurapatach: pry źmienie Jagody na Jažova, dy Jažova na Beryju, prajšła i fizyčnaja „źmiena kadraŭ” pieršaha NKVD-ysckaha „ešelonu”. A bo tych, chto vyjšli žyvymi z mienskaj turmy OGPU ŭ 20-ch  i siaredziny 30-ch, zvyčajna čakaŭ skon u Sałavieckim kanclahery abo na Biełamorkanale. Ci ŭvohule chtości z takich viaźniaŭ patrapiŭ viarnucca na baćkaŭščynu -- nadta sumniŭna: naŭraćci, bo pieražyŭšyja  Sałaviecki kanclaher dy Biełamorkanał -- dalej adpraŭlalisia ŭ ssyłku. A nieŭzabavie, u 36m-38-m,  usich takich asobaŭ NKVD metadyčna vyšukvała dy puskała pad rasstreł. Kali-ž, ujavim, chtości j zdoleŭ-by schavacca... To ŭžo-ž naturalna, što ŭ raspaŭsiudzie śviedčańniaŭ ab svaim byćci pad aryštam ČK/OGPU ŭ 20ch-30ch lubaja asoba ŭ SSSR była-by kateharyčna i žyćciova niezacikaŭlena!

...Hetak, kab zastacca śviedkam, uratavaŭšysia z kipciuroŭ ČK/GPU - kamuści musiła nadzvyčaj pašancavać. I adnoj viadomaj asobie hetak pašancavała: i pieražyć mienskaje OGPU, i nia stracić žyćcia na Sałaŭkach, i pakinuć, pierš, čym nadyjšła „začystka” 1937-ha hodu, miežy SSSR  -- i ŭrešcie, vydać svaje ŭspaminy ŭ druku. Hetaja asoba -- biełaruski dramaturh i litaratar Francišak Alachnovič, a jaho śviedčańni -- vydadzienaja ŭ 1937 h. kniha ŭspaminaŭ „Prawda o Sowietach”, u biełaruskim varyjancie viadomaja pad nazvaju „Ŭ kipciuroch GPU”. Tam, praz  uvieś apovied ab ČK-isckaj viaźnicy ŭ stalicy BSSR, prachodzic niby čyrvonym, kryvavym koleram adna nazva: Kamaroŭka. Dyk źvierniemsia da tekstu.
 

 




 




 

- + + + + + -

Dzie-ž to było -- rasstrelnaja Kamaroŭka?..
U mienskaj vobłaści sapraŭdy było niekalki viosak z takoj nazvaju, ale ŭsie za 60-100 km ad stalicy (rajony Łahojska, Uzdy, Słucka...). U tekście adnak dakładna jdziecca ab niedalokich pajezdkach („wrócił po paru godzinach”) ź viadomych budynkaŭ u centry stalicy BSSR. Zrešty, nijakaje nadzvyčajnaje zahadki tut niama, bo kožny miančuk cudoŭna viedaje taki rajon „Kamaroŭka”: dzie Kamaroŭski rynak, za jakim praciah vulicy Bahdanoviča, Cnianskaja, Šyrokaja, a dalej la mienskaj kalcavoj aŭtadarohi („MKAD”) -- vulicy z nazvami np. Sasnovy bor i h.d...

...Adnak u
20ch-30ch adrazu za sučasnym rynkam (tam było nakštałt bałota) pačynaŭsia haradzki („Kamaroŭski”) vyhan, dalej -- kazionnaja ziamla artyleryjskich składoŭ, vialikaje bałota, dy les... peŭna, akurat sasnovy bor...

Heta j była Kamaroŭka, dzie ŭ nieadznačanych
mahiłach zastalisia pareštki tysiačaŭ da-savieckaje intelihencyi, byłych vajskoŭcaŭ, śviataroŭ i manachaŭ, raniejšych abšarnikaŭ, palitykaŭ i žurnalistaŭ, zamožnych sialanaŭ, pradpryjmalnikaŭ, studentaŭ, i dalej pa śpisie -- usiaho mnostva achviaraŭ šmathadovaha čyrvohaha teroru na Ŭschodzie Biełarusi. Peŭna, byli tam i zialona-dubaŭcy i bałachoŭcy i słuckija paŭstancy -- dla jakich, možna skazać, „na vajnie -- jak na vajnie”: adnak jak nadta redkija vyklučeńni -- bo bolšaść achviaraŭ čyrvonaha teroru źniščana ČK/OGPU  zusim nie tamu i nie za toje, što jany rabili: a tolki tamu i za toje, kim jany byli (!) 

Dzie dakładna? A vyznačyć prydatnyja dla mašynaŭ darohi praź les za Kamaroŭkim vyhanam -- pavinna być nia nadta składana, pavodle davajennych planaŭ mienskich vakolicaŭ.

Imavierna, što heta byŭ źjezd z darohi na Cnu ŭ les za Kamaroŭskim vyhanam... Adnak u lakalizacyi rasstrelnaj „Kamaroŭki” palahaje niapeŭnaść. Pa-pieršaje, pad nazvaju „Kamaroŭskaha lesu” byŭ viadomy (dziakujem za padkazku   [info]vadim_i_z) i sučasny Park Čeluskincaŭ dy navakolnyja lasy; adnak, na našu dumku, na stan 1927 h. miesca tam ŭžo zanadta adkrytaje dla dostupu publiki (užo z 1932 h. aficyjna - парк культуры и отдыха). Akramia taho, dakładna viadomyja nazvy Kamaroŭski vyhan dy Kamaroŭskaje bałota: tamu, akramia lesu pa darozie na Cnu abo Kamaroŭskaha parku / Parku Čeluskincaŭ, jość jašče inšy varyjant. Źvierniemsia tut da inšaha śviedki -- uspaminaŭ  ks. Jazepa Baradziuli. Jahonaje padarožža ź mienskaha OGPU ŭ rasstrelny les adbyvałasia ŭ tym samym časie, u sakaviku 1927 h.: 

„Каб запалохаць мяне і прымусіць абвінаваціць самога сябе – напачатку сакавіка выклікалі мяне сярод ночы з маёй адзіночкі з рэчамі. Рэчы загадалі пакінуць у калідоры, а мяне пасадзілі ў двары на грузавік. Чатыры ахоўнікі з вінтоўкамі і адзін камісар павезлі мяне за горад, прыблізна за кіламетраў дзесяць ад Мінска, і ў маладым сасновым лесе загадалі капаць магілу. Навошта следчы ўчыніў гэткі бесчалавечны здзек, я не мог зразумець. Майму суседу па камеры прыйшла адмова ў памілаванні. Можа, мяне зблыталі з ім? Альбо следчы свядома гэтак уздзейнічаў на маю псіхіку, думаючы, што, спужаўшыся, я падпішу абвінавачванне і прызнаю сваю віну? Я пачаў капаць магілу, але недзе праз паўгадзіны прыехаў чэкіст на матацыкле і загадаў: «Адставіць!» І загадаў вярнуць мяне ў турму.” Krynica

Našu uvahu pryciahvaje acenka adlehłaści (10 km. napeŭna pierabolšana  - jechali ŭnačy, praź sielskuju miscovaść, bałota (?) dy les), a taksama zhadka ab маладым сасновым лесе. Adkul -- малады лес? A sapraŭdy, małady les stvaraŭsia  pry asušeńni Kamaroŭskaha bałota da 1915 h. navakoł Bałotnaj Stancyi; dy sapraŭdy, u pačatku 20-ch hadoŭ praz Bałotnuju stancyju byŭ stvorany novy šlach dostupu za/na Kamaroŭskaje bałota, prydatny dla hruzavikoŭ(!): В 1922 г. Наркомзем начинает восстановление работ на станции. За полтора года в 4 раза увеличились осушаемые площади Комаровского болота. Была проложена насыпная песчаная дорога через болото (сейчас ул. Богдановича от  ул.Варвашени до Некрасова). Эта дорога носила название "Дорога им. профессора Кирсанова".” („Болотная станция: жизнь продолжается”.)

Hetak, inšym imaviernym kandydatam za Kamaroŭskim vyhanam vyhladaje miascovaść pobač/za „Bałotnaj stancyjaj”, u 1970-ch pieranazvanaj u „Парк дружбы народов” -- la pł. Banhałor. Darečy, na pł. Banhałor u
łady pasyłajuć svaich apanentaŭ i dahetul: ci nie hučyć u hetym recha daŭniejšaha:  „А всех вас, контру -- "на Комаровку!

Nieviadoma (?) ab znachodkach masavych pachavańniaŭ pry zabudovie na paŭnočny ŭschod ad Kamaroŭki -- a niepaturbavanych raskopami pad zabudovu miaścinaŭ pamiž Kamaroŭskim rynkam i MKAD zastałosia ciapier zusim niašmat. Peŭnyja miaściny ŭ tym kirunku byli vyznačany paśla vajny, i zaćvierdžany jašče ŭ 80-ch, jak parki i h.d., što zabudovie nie padlahajuć. Choć zaniać takija miescy čymści, što nie patrabuje hłybokich padmurkaŭ -- kampetentnym savieckim vorhanam mahło padacca navat i zručniej. 
 

 
Rajon Kamaroŭki ŭ pač. XX st.: z mapy ŭ knizie
З.В. Шибеко и С.Ф.Шибеко „Минск: страницы жизни дореволюционного города”.  



"Менск і наваколле ў 1920 г.”, z mapy ŭ Nacyjanalnym atłasie Biełarusi

P.S.: „Не ищите на следствии материалов и доказательств того, что обвиняемый действовал словом или делом против Советов. Первый вопрос, который вы должны ему предложить - к какому классу он принадлежит, какого он происхождения, образования или профессии. Эти вопросы и должны решить судьбу обвиняемого. В этом - смысл и сущность красного террора.” - Член Коллегии ВЧК Мартин Лацис (Ян Судрабс), газета «Красный террор» 1 ноября 1918 г.
 


 
 

Comments

( 15 камэнтароў — Пракамэнтаваць )
(Deleted comment)
suziralnik
21 Жнв 2009 14:42 (UTC)
Sapraŭdy i biez Kamaroŭki davoli bahata. Mapa z sajtu
http://represii-by.info/index.php?do=static&page=mapy

Dziŭna tolki, što samoha słana składalniki mapy „nie prykmiecili”. Mabyć materyjałaŭ pa peryjadu 1918-1935 u ich, u sapraŭdnaści, nie było.
kabierac
21 Жнв 2009 16:03 (UTC)
Тут шмат месцаў адзначаныя "ад балды", а некаторыя дакладна вядомыя - не адзначаныя (бульбагадоўчая станцыя ў Сьляпянцы, інстытут расьлінаводзтва ў Лошыцы і г.д.)
vadim_i_z
22 Жнв 2009 20:29 (UTC)
Как и любой другой...
vadim_i_z
22 Жнв 2009 20:29 (UTC)
Нынешний парк Челюскинцев имел и другие названия, в том числе и "Комаровский лес". Так что "Комаровка" в Минске - понятие более чем растяжимое.
suziralnik
22 Жнв 2009 20:45 (UTC)
Сапраўды, я зьвярнуў увагу, што, з пункту гледжаньня адлегласьці, Парк Чэлюскінаў таксама можа быць варыянтам. Аднак тыя тапонімы "Камароўскі" (выган, балота), якія ўдалося лякалізаваць, пакуль усе знаходзіліся па паўночным баку ад дарогі на Цну. А Парк.Ч. - застаецца далёка з паўднёвага боку. Калі маеце матэрыялы, што фіксуюць "Камароўскі лес" за Паркам Чэлюскінцаў, тады гэта важкае сьведчаньне на карысьць атаесамленьня, было-бы цікава зьмясьціць.
vadim_i_z
22 Жнв 2009 20:51 (UTC)
Много где об этом писали. Приведу только два государственных (для солидности) источника:
http://www.minsk.gov.by/cgi-bin/org_ps.pl?k_org=908
http://www.vpr.by/ru/issues?art_id=388
suziralnik
22 Жнв 2009 21:09 (UTC)
Дзякуй: прымаецца, што пад такой назваю Парк Ч. сапраўды быў вядомы.
Аднак я тут бачу праблему з храналёгіей.
Паводле сьведкаў, расстрэлы ў "Камароўскім лесе" ішлі "ва ўсю" яшчэ ў 1927-8 годзе. А адносна Парка Чэлюскінцаў чытаем:

"Городская жизнь соснового бора начинается с конца двадцатых годов 20 века, когда было решено в этом районе возвести Всебелорусский стадион (территория сейчас относится к Дворцу водного сорта) и Всебелорусскую выставку, открытую 1 августа 1930 года. А вскоре рядом со стадионом на Борисовском тракте (теперь - проспект Ф.Скорины) был заложен парк культуры и отдыха. Открытие парка состоялось в мае 1932 года, и изначально он именовался «Комаровским» и имел площадь 56 га. ... Через главный вход парка можно пройти в Ботанический сад. Он создан в 1932 году и занимает площадь более 80 гектаров."

- Дык занадта публічнае гэта было месца ўжо ў 2-й пал. 20-х. І што: яшчэ ў 1927-28 ОГПУ штотыдзень возіць туды грузавікамі на расстрэл - а летам 30-га адкрываюць Ўсебеларускую выставу? А ў маі 1932 ужо адкрыцьцё, на сьвежых магілах, парка культуры и отдыха? Наколькі верагодна гэта выглядае, нкт. Парка Чэлюскінцаў, пры такой храналёгіі?..
vadim_i_z
22 Жнв 2009 21:40 (UTC)
Всебелорусская выставка гаходилась там, где сейчас площадь Калинина. Парк - чуть дальше и по другой стороне проспекта.
Расстрелы там проводились, и памятник (правда, неофициальный) стоит: http://vadim-i-z.livejournal.com/1154174.html
Ну а парки на месте расстрелов - это дело в те времена обычное.
suziralnik
22 Жнв 2009 23:43 (UTC)
Згода, паркі на касьцях, звычайная рэч. Але наконт Чэлюскінцаў, гэта-бы азначала вельмі нядаўнія магілы.
Вось уявіце сябе зараз на месцы народнага камісара. Цяпер лета 2009 г.; ці зацьвердзілі-бы вы такі публічны парк на месцы, дзе адбываліся групавыя расстрэлы яшчэ ў 2005 годзе?! Наўрацьці. Наадварот, Вы бы абмежавалі доступ туды насельніцтва (і сабак!), калі ёсьць небясьпека іх масавага доступу і хаджэньня "дзе ня трэба". Зрэшты, нп. Захар Шыбека кажа аб пахаваньнях расстрэлаў ахвяр НКВД/МГБ ў Парку Чэлюскінцаў толькі пасьля вайны. Калі-ж Парк Чэлюскінцаў сапраўды ёсьць той Камароўкай - месцам расстрэлаў ЧК/ОГПУ 1918/20-1936 г., то гэтыя пахаваньні яшчэ не выяўлены, але іх павінна быць даволі шмат. І просты паход па Чэлюскінцах з металадэтэктарам павінны выявіць на глыбіні каля 10 см. пад паверхняй процьму ґільзаў ад Нагана выпуска адпаведных гадоў -- на ўзор таго, як то было накапана ў Курапатах.
vadim_i_z
23 Жнв 2009 06:47 (UTC)
Во-первых, парк тогда был много меньше нынешнего, примерно в полтора раза.
Во-вторых, Комаровский лес (он же лес Ваньковичей) простирался далеко за пределы парка и составлял единое целое с тем лесом в Степянке, где стояла и пока стоит сейчас пресловутая дача Цанавы. Места там для всяких дел было много. А для народа всегда можно поставить забор...
Во-вторых, у Шибеко нет там слова "только". Про довоенный период он просто не говорит.
В-третьих,и я не говорю, что эти места были единственным местом расстрелов.
Вот примерно так...
minsky_87
23 Жнв 2009 09:08 (UTC)
Але хто будзе гэтым займацца? Час зараз нажаль не такi. Савецкая гiсторыя у павазе, нават Курапаты улада не хоча прызнаць помнikaм i могiлкамi ахвярам сталiнскага тэрору. Наконт адрыцця парка, не погаджуся. Насельнiцтва тады было вельмi запугана. Людзi баялася лiшнi крок зрабiць,таму што ведалi, заутра яны могуць апынуцца на месцы гэтых ахвяр.
suziralnik
18 Сак 2011 23:27 (UTC)
Сапраўды, мушу прызнаць, што Ваша вэрсія аб расстрэльнай "Камароўцы" = Парк Чэлюскінцаў (+Батанічны сад?) знаходзіць ўсьцяж большае пацьверджаньне ва ўспамінах менчукоў сучасьнікаў тых падзеяў, нп. Язэп Менскі. Ішлі нявольнікі вызваляць. (Урыўкі з успамінаў). "Бацькаўшчына", 30 лістапада 1952, стар. 6.
vadim_i_z
19 Сак 2011 17:32 (UTC)
Текст интересный, спасибо, но с Антоновским лесом у него, кажется, какая-то путаница. Лес - это нынешний лесопарк (парк 50-летия Октября), в свое время он простирался и на территории нынешнего МТЗ, Красное Урочище - огромное болото, в которое он переходил примерно от нынешнего универмага "Беларусь". Никогда не слышал о переименовании.
emieryka
12 Врс 2009 08:41 (UTC)
Патэлефанавала цёця. Пачала ўзгадваць сталінскія часы і пра тое, як машына ледзьве ні кожны дзень прыяжджала за людзьмі на тую вуліцу, дзе яна жыла. А некаторыя суседзі казалі: "Напэўна, яны і сапраўды ў чымсьці вінаватыя. Проста так іх бы не забралі". А на наступны дзень машына прыяжджала і за імі... І шмат хто з тых людзей ніколі ўжо не вярнуўся дадому.

Вось, сяджу і чытаю для цёці па тэлефону "Праўду аб Саветах"...
( 15 камэнтароў — Пракамэнтаваць )